«Ми не герої, ми просто робимо те, що повинні», — «Хімік» зі 116-ї ОБр ТрО
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
«Ми не герої, ми просто робимо те, що повинні», — «Хімік» зі 116-ї ОБр ТрО
Повномасштабна війна застала захисника зі 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Олега з позивним «Хімік» на Харківщині. Він працював директором школи, був учителем хімії.
24 лютого 2022 року о 4.20 Олегові зателефонував колега.
«Каже мені: «Війна почалася». Я не повірив — тихо ж було. А вже за годину почалося — ракети полетіли через наше село», — пригадує воїн.
У перші дні Олег організував дистанційне навчання, допоміг учителям евакуюватися.
Село опинилося в сірій зоні — без зв’язку, без доїзду. Сам педагог із родиною пів року прожив у погребі. Люди постійно чули звуки обстрілів, бачили колони ворожої техніки.
Олег разом із місцевою молоддю організував волонтерську ініціативу.
«Ми пекли хліб, роздавали борошно, зерно. Фермери давали провіант. Усе це людям розвозили. Комітети по вулицях створили, кожен відповідав за своїх. Ми просто виживали й підтримували одне одного», — ділиться військовослужбовець.
Згодом Олега запросили на посаду заступника голови військової адміністрації. Але душа прагнула більшого.
«Я розумів, що не зможу сидіти в кабінеті. Узяв рюкзак і сам прийшов у військкомат», — говорить чоловік.
Після навчань «Хіміка» направили в 116 бригаду Сил ТрО. Тут він почав службу з командування стрілецьким відділенням. Тримав позиції під Авдіївкою, потрапляв під обстріли.
Головної мотивацією, за словами Олега, для нього є те, що захищає свою країну, сім’ю, село, учнів.
«Коли поруч твої побратими, коли знаєш, що за спиною родина, рідне місто, вся країна, у тебе не залишається вибору. Ти йдеш і тримаєш свій рубіж», — каже боєць.
Це історія про чоловіка, який взяв на себе відповідальність у найважчі дні. Про того, хто з класу перейшов на передову. Про керівника, чий авторитет не втрачає сили на фронті.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
